Тут пан Юрій Винничук поставив питання руба про те, що, мовляв у японців та китайців чайна церемонія є, а в нас сальної церемонії нема. І от згадалася мені історія моїх японських мандрів, яку я вирішив винести з коментарів і розповісти всім.
Коли я був в Японії, то привіз туди літаком два кілограми сала та три літри перцівки.За японськими митними правилами вартість алкоголю, що ввозиться не має перевищувати 2000 долярів, а мої три літри тягнули ну максимум долярв на 20-30, так що проблем не було. Отже Японія. Спочатку ми пили саке в Хіросімі, а потім переїхали шинкайсеном в Нагасакі, і тут вже я витягнув перший шмат сала.
Витягнув і повідомив здивованим яаонцям що це - українське сашімі, а ось це, сказав я витягуючи літрову пляшку перцівки, українське саке. Сало я віддав газдині закладу в якому ми пиячили і попросив нарізати як зазвичай в них ріжуть сашимі. Хазяйка прийняла в мене шмат сала як приймають щось дійсно дорогоцінне та з витягнутими вперед руками, на яких лежав шмат сала попрямувала урочистою походкою на кухню. Через хвилин 5 вона з'явилася з величезною таріллю на якій тоненькими скибочками було нарізано сало, посеред тарілі з сала була викладена троянда. В окремій тарілці лежав японський хрон сашимі. Все це поставили посеред столу.
- Панове, звернувся я до поважних гостей, перед вами традиційне українське частування - сало та перцівка. Але його споживання має певну церемоніальну основу.
Японці розуміючи закивали головами.
- Отже, шановні, зараз я вам покажу, як принято споживати сало з перцівкою в Україні. Перш за все, шановні, ви берете скибочку сала та кладете на нього трішечки хрону. Нажаль українського червоного хрону з буряком немає, тому скористуємось зеленим вассабі. Після того як сало з хроном готово, майстер церемонії розливає всім по 50 грамів перцівки. Самий старший за столом підіймає гранчак, всі інші теж підіймають, коли всі гранчаки піднято старійшина вимовляє традиційний український тост "БУДЬМО", що означає японською "БАНЗАЙ", на що всі члени церемонії відповідають "ГЕЙ" що означає японською "ХАЙ" (згода). Тоді старійшина вдруге каже "БУДЬМО", і всі відповідають йому "ГЕЙ", і втретє каже старійшина, але вже тричі "БУДЬМО! БУДЬМО! БУДЬМО!" а всі тричі відповідають "ГЕЙ! ГЕЙ! ГЕЙ!", після третього "ГЕЙ!" на видоху ви ковтаєте перцівку і відчуваєте як живий вогонь розливається по роту, стравосходу і шлунку, і буквально за 5 секунд закусюєте ніжним шматочком сала із пекучим хроном. Після цього ви можете закусити ще чимось, посміхнутися іншим членам церемонії, а після цього й повторити вдруге та втретє, вже призначаючи тостуючим когось іншого.
Япаонці були вражені простотою та елегантністю церемонії. Перцівку було налито в маленькі глиняні рюмочки для саке. Тост взяв дідусь, що бачив своїми очами із віддаленої гори вибух над Нагасакі. "БУДЗЬМООО!" голосом самурая, що закликає до битви вивів він. "ХЕЙ!" відповіли японці. ""БУДЗЬМОООО!!!" ще гучніше вигукнув стариган. "ХЕЙ!" завзято відповіли семпаї. "БУДЗМОО!БУДЗЬМОО!БУДЗЬМОООО!" відчуваючи урочистість моменту грізно проспівав старий. "ХЕЙ!ХЕЙ!ХЕЙ!" рявкнули японці і проковтнули перцівку. Їх очі округлилися. "Ооооооо!!!" - здивовано поважливо сказали японці подивившись на мене. "Арександер-сан, ми маємо вибачится перед вами", "За що?" - здивувався я. "За те що попереджали щодо міцності саке та бабатової горілки - вони просто ніщо у порівнянні з міццю вашого українського саке!". "Не треба вибачень, шановні, все добре! Пригощайтеся краще салом!" - посміхнувся у відповідь я.
©
bartalomeo
Коли я був в Японії, то привіз туди літаком два кілограми сала та три літри перцівки.За японськими митними правилами вартість алкоголю, що ввозиться не має перевищувати 2000 долярів, а мої три літри тягнули ну максимум долярв на 20-30, так що проблем не було. Отже Японія. Спочатку ми пили саке в Хіросімі, а потім переїхали шинкайсеном в Нагасакі, і тут вже я витягнув перший шмат сала.
Витягнув і повідомив здивованим яаонцям що це - українське сашімі, а ось це, сказав я витягуючи літрову пляшку перцівки, українське саке. Сало я віддав газдині закладу в якому ми пиячили і попросив нарізати як зазвичай в них ріжуть сашимі. Хазяйка прийняла в мене шмат сала як приймають щось дійсно дорогоцінне та з витягнутими вперед руками, на яких лежав шмат сала попрямувала урочистою походкою на кухню. Через хвилин 5 вона з'явилася з величезною таріллю на якій тоненькими скибочками було нарізано сало, посеред тарілі з сала була викладена троянда. В окремій тарілці лежав японський хрон сашимі. Все це поставили посеред столу.
- Панове, звернувся я до поважних гостей, перед вами традиційне українське частування - сало та перцівка. Але його споживання має певну церемоніальну основу.
Японці розуміючи закивали головами.
- Отже, шановні, зараз я вам покажу, як принято споживати сало з перцівкою в Україні. Перш за все, шановні, ви берете скибочку сала та кладете на нього трішечки хрону. Нажаль українського червоного хрону з буряком немає, тому скористуємось зеленим вассабі. Після того як сало з хроном готово, майстер церемонії розливає всім по 50 грамів перцівки. Самий старший за столом підіймає гранчак, всі інші теж підіймають, коли всі гранчаки піднято старійшина вимовляє традиційний український тост "БУДЬМО", що означає японською "БАНЗАЙ", на що всі члени церемонії відповідають "ГЕЙ" що означає японською "ХАЙ" (згода). Тоді старійшина вдруге каже "БУДЬМО", і всі відповідають йому "ГЕЙ", і втретє каже старійшина, але вже тричі "БУДЬМО! БУДЬМО! БУДЬМО!" а всі тричі відповідають "ГЕЙ! ГЕЙ! ГЕЙ!", після третього "ГЕЙ!" на видоху ви ковтаєте перцівку і відчуваєте як живий вогонь розливається по роту, стравосходу і шлунку, і буквально за 5 секунд закусюєте ніжним шматочком сала із пекучим хроном. Після цього ви можете закусити ще чимось, посміхнутися іншим членам церемонії, а після цього й повторити вдруге та втретє, вже призначаючи тостуючим когось іншого.
Япаонці були вражені простотою та елегантністю церемонії. Перцівку було налито в маленькі глиняні рюмочки для саке. Тост взяв дідусь, що бачив своїми очами із віддаленої гори вибух над Нагасакі. "БУДЗЬМООО!" голосом самурая, що закликає до битви вивів він. "ХЕЙ!" відповіли японці. ""БУДЗЬМОООО!!!" ще гучніше вигукнув стариган. "ХЕЙ!" завзято відповіли семпаї. "БУДЗМОО!БУДЗЬМОО!БУДЗЬМОООО!" відчуваючи урочистість моменту грізно проспівав старий. "ХЕЙ!ХЕЙ!ХЕЙ!" рявкнули японці і проковтнули перцівку. Їх очі округлилися. "Ооооооо!!!" - здивовано поважливо сказали японці подивившись на мене. "Арександер-сан, ми маємо вибачится перед вами", "За що?" - здивувався я. "За те що попереджали щодо міцності саке та бабатової горілки - вони просто ніщо у порівнянні з міццю вашого українського саке!". "Не треба вибачень, шановні, все добре! Пригощайтеся краще салом!" - посміхнувся у відповідь я.
©
bartalomeo
Комментариев нет:
Отправить комментарий