Анекдот

Збив гуцул автівкою даїшника. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
– Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
– Та чого ж, поховаю,синку. Так і домовились.
Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
– Слава Йсу. Дід обертається.
– Слава навіки!
– А шо, діду, закопали того?
– Та закопав..
– Та як закопали, як во він лежит.
– Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов. В ДАІ б'ють тривогу:
– Шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно, тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить до гробаря і каже:
– Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б'є що є сили даїшника по голові:
– Та ти зараза вляжешся нинi, чи нi???!!!