воскресенье, 29 июня 2014 г.

По национальному вопросу

Из старого:

У магазин заходить чоловік та й питає:
– Товарищ, у вас єсть лєзвия для брітви?
– Ні, нема.
Покупець пішов, касирка здивовано запитує продавця:
– А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось.
– Він мене "товарищєм" обізвав. Хай серпом бриється!

* * *

Морські навчання Україно-НАТО. На рейді два підводних човни - американський атомний та наш славний дізель “Запоріжжя”. Американський капітан (АК) до українського капітана (УК):
АК: Ви українці нічого не здатні зробити. Ваша бляшанка 20 вузлів навіть не дасть!
УК: (звертаючись до машиніста): Миколо, дамо 20 вузлів? - у відповідь: Так, пане капітане.
Після того -
АК: Ви все одно нездари, 30 вузлів не дасте.
УК: (звертаючись до машиніста): Миколо, дамо 30 вузлів? - у відповідь: Так, пане капітане.
Знову повторюється розмова, але цього разу про 40 вузлів, знову наш капітан бравурно питається Миколи і у відповідь - “Ні, пане капітане, 40 вузлів не дамо”. І з впевненістю: “З москалів ласти позпадають!”.

* * *

Зустрічається якось москаль з українцем:
Москаль: А что это у вас, украинцев, за язык такой, тяжело понять “незабаром” это как? За баром, возле бара, на баре, со стороны бара???
Українець: Та що у нас, ось у вас є таке слово “сравни”.
Нічого не зрозуміло, так срав чи ні???

* * *

Одружилися Оксана (українка) та Серожа (русскій), живуть в Росії. На різдвяні свята, Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор.
Та цей Серожа - боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родіне казали, що «бандеровци тібя уб’ют»!
Оксана нервує, каже: от тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш Христос народився, і все буде гаразд. Дурні ці твої друзі, що таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш!
Наледве відправила. Проходить пів-години, той Серожа як вривається до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
– Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли?
– Да я… к нім…. с откритой душой! Пріхажу, бутилку ставлю на стол, ґаварю ім, как ти учіла. “- Христос нараділся!!!” А оні, всє хором, как заорут “- Славімо його!!!”
А хрєн ви мєня словіте!…

* * *

2044 рік, Сибір, окраїна Української Імперії. Хутір, на хуторі стоїть стара велика хата-мазанка. У хаті сидить старий українець, справжнісінький козарлюга: оселедець, шаровари, вишита сорочка. Їсть він собі великою ложкою вареники зі сметаною, але раптом десь поруч якісь крики пролунали. Козак повільно підвівся, вийшов у сіни. Одягнув кожуха й шапку, зняв із кілочка кріса й вийшов надвір.
За вікном пролунали два постріли, відчиняються двері, козак заходить у хату, роздягається і знову спокійно сідає за стіл до ще теплих вареників.
Голос за кадром: «Ці кляті москалі вже настільки знахабніли, аж почали до людських осель підбиратися!»

* * *

У конкурсі “Україна очима москалів” перемогу здобув пан Василь зі Львова, який виклав очима москалів трьохметрове слово УКРАЇНА!

Комментариев нет:

Отправить комментарий